Екологізація географічної науки

Екологізація географічної науки

У загальноосвітній школі екологічна освіта носить міждисциплінарний характер і розглядається з урахуванням специфіки змісту багатьох предметів: природознавства, географії, біології, хімії та ін. Географи давно заговорили про необхідність екологізації географії. У шкільній освіті курс географії – єдиний предмет, що розглядає екологічні проблеми на трьох рівнях: глобальному, регіональному і локальному, а також включає матеріал оцінного характеру. Такий підхід є важливою складовою частиною цілісного процесу виховання екологічної свідомості. Тому важлива ідея нової шкільної програми з географії – екологізація – формує правильний погляд на природу, на взаємодію суспільства і природи, оцінку природної і господарської діяльності в своїй місцевості, виховує форми і правила поведінки в природі.

Екологічні питання складають важливу частину змісту всіх курсів географії. Їх можна об’єднати в три групи.

Екологічні питання в змісті шкільної географії включають:

1) збереження живої і неживої природи; 2) ресурсознавчі питання; 3) охорону середовища життя і діяльності людини.

Географія синтезує й узагальнює знання, здобуті багатьма окремими науками. Цілісність природи розкривається головно в курсі географії. Географія аналізує всі компоненти навколишнього середовища (природи і діяльності в ній людини), їх взаємовплив і причинно-наслідкові зв’язки між ними.

У початковому курсі географії відповідно до програми вивчаються сфери Землі, взаємозв’язки між ними і компонентами природи. На краєзнавчому матеріалі школярі одержують уявлення про природні комплекси свого краю, їх зміни під впливом господарської діяльності людини. При вивченні сфер Землі підкреслюється вплив діяльності людини на рельєф, вивчаючи літосферу, звертається увага на заходи з попередження шкідливих дій. При ознайомленні з гідросферою розглядаються багатства Світового океану – органічні й мінеральні, необхідність їх охорони. Ці ідеї аналізуються на прикладі місцевого природного оточення. Формування поняття про атмосферу передбачає вироблення переконаності в необхідності підтримки чистоти на планеті загалом і населеному пункті зокрема. Таким чином, питання охорони природи включені у всі розділи програми шкільних курсів географії 6-го класу.

Програма курсу географії материків і океанів передбачає вивчення залежності стану природи материків від діяльності людини, а також антропогенних змін природних зон і заходів по перетворенню й охороні природи. У першій загальній темі про клімат Землі розглядається взаємодія між кліматом і господарською діяльністю людини. У темі “Африка” з’ясовується господарське значення річок і озер цього материка. У темі “Австралія і Океанія” звертається увага на роль підземних вод для водозабезпеченості життя населення, характеризується зміна тваринного світу і рослинності материка під впливом діяльності людини.

Міжнародна співпраця багатьох держав з різними підходами до розв’язання проблем охорони природи розглядається в процесі вивчення Антарктиди. Ідея про ступінь і характер дії людини на природу і природні комплекси розвивається в процесі вивчення Південної Америки. У цій же темі спеціальна увага приділена небезпечним наслідкам винищування тропічних лісів у басейні Амазонки.

При вивченні Північної Америки наголошуються причини забруднення великих внутрішніх водоймищ, повідомляються дані про брак в окремих її районах прісної води. При вивченні природних зон увага зосереджена на питаннях зміни грунтів, рослинності і тваринного світу людиною, про організацію перших національних парків на території материка. Екологічній освіті й вихованню при вивченні географії Євразії сприяє ознайомлення зі змістом таких програмних питань, як зміна стану водоймищ під впливом господарської діяльності людини; дефіцит прісної води в окремих районах материка в результаті виснаження і забруднення водоймищ; зміна природних зон під впливом господарської діяльності і необхідність їх охорони.

Екологічні знання, одержані при вивченні географії в 6–7-х класах, розвиваються і поглиблюються в процесі вивчення фізичної і економічної географії у 8-му класі – дається переважно фізико–географічний огляд території України. У темах загального фізико–географічного огляду курсу вивчається ряд власне–екологічних питань: раціональне використання й охорона природних ресурсів України; значення клімату в природі і господарській діяльності і її вплив на зміну кліматичних умов; використання і охорона внутрішніх вод країни; ерозія грунтів і заходи з її попередження; поняття природних ресурсів і їх видів; закони про охорону природи; охорона надр, грунтів, повітря, вод, рослинності, тваринного світу; заповідники і заповідники; Червона книга; статті Конституції України про дбайливе ставлення до землі, про охорону природи і обов’язки громадян. При вивченні географії своєї області розвитку екологічної освіти сприяє вивчення корисних копалини окремих адміністративних одиниць, з’ясування їх господарського значення, а також знання кліматичних умов, розвитку сільського господарства, використання внутрішніх вод, заходи по охороні і перетворенню природи області, характеристики природних умов.

В курсі соціальноекономічної географії України в 9-му класі екологічні знання значно збагачуються. Це відбувається в процесі вивчення таких питань: основні шляхи раціонального використання природних ресурсів, охорона і перетворення навколишнього природного середовища. При огляді найважливіших галузей господарства акцентується увага на участі їх у забрудненні навколишнього природного середовища і на технічні заходи боротьби із забрудненням у сучасних умовах. У огляді економічних районів України екологічні питання вивчаються з урахуванням особливостей природи й економіки кожного з них. З опорою на знання про роль ПТК у підвищенні економічної ефективності виробництва розглядаються умови гармонійної взаємодії людини і природи. Включені в даний курс екологічні питання характеризують різноманітні види активної діяльності людей по вивченню особливостей природи і ресурсів, по пошуку раціональних шляхів природокористування з урахуванням регіональної специфіки природи й економіки.

Завершуючим географічним шкільним курсом є Соціально–економічна географія зарубіжних країн в 10-му класі. Тут учні одержують уявлення про глобальні проблеми охорони природи і перетворення природного середовища. Їх підводять до оцінки стану світових природних ресурсів, формують поняття про особливості взаємодії людини і природи в країнах з різними соціально–економічними системами. Перед ними розкриваються причини забруднення навколишнього природного середовища, екологічних криз, порушення екологічної рівноваги.

Необхідною частиною екологічної освіти на будь-якому етапі вивчення географії є безпосереднє спілкування школярів із природою. В процесі вивчення географії воно здійснюється за допомогою практичних робіт на місцевості. У їх число слід включати і спостереження за характером дії людини на природне середовище, за антропогенними змінами природних умов. Тематику таких робіт на кожному році навчання географії подамо у вигляді таблиці.

Таблиця 1

Тематика практичних робіт на місцевості по вивченню взаємовідносин людини і природи

Клас

Назва практичної роботи

Рекомендована система завдань

VI

Вивчення форм поверхні, характеру залягання порід

1. Який вплив на поверхню землі здійснює діяльність людей (кар’єри, котловани, насипи тощо)?

2. Який стан досліджуваної території (наявність звалищ, згарищ тощо)?

 

Ознайомлення з водами, їх використанням та охороною

1. Який стан прилягаючої до гідрологічного об’єкта місцевості (рослинність, її стан, сліди діяльності людини тощо)?

2. Як впливає прилегла місцевість на досліджуваний об’єкт?

 

Виявлення взаємозв’язку між компонентами природного комплексу своєї місцевості. Використання природного комплексу населенням, зміна, охорона

1. Як використовується людиною заплава річки та який вплив її діяльності (на якій відстані від річки ведеться розорювання, у якому напрямі по відношенню до річки тощо)?

2. Які заходи по охороні заплави здійснюються? Що ще можна зробити? Що пропонуєте ви?

VII

Опис природних комплексів з виявленням їх особливостей та характеру впливу на них людини

Встановіть, у результаті чого відбувається ріст яру (під дією талих та дощових вод, діяльності людини).

Яка роль рослинності у розвитку яру?

Який вплив яру на оточуючу місцевість (знищення орних земель, угідь тощо)?

Які заходи необхідно вжити?

VIII

Вивчення місцевого підприємства та опис його згідно з планом

Поясніть з точки зору раціонального природокористування діяльність підприємства:

– витрата сировини, води, палива на одиницю продукції

– виробничо–територіальні зв’язки по сировині, паливу, відходам виробництва, готової продукції

– застосування ресурсозберігаючої технології

– використання відходів виробництва

– заходи попередження шкідливого впливу підприємства на оточуюче середовищ, їх ефективність

– забезпечення безпеки праці людей, зайнятих у виробництві

 

У шкільних курсах географії містяться великі можливості для формування екологічних знань школярів, виховання у них дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища. Правильне і повноцінне розкриття учбового матеріалу сприяє засвоєнню школярами складних взаємозв’язків і взаємозалежностей між природою і людським суспільством.

У книзі Серце віддаю дітям В.О. Сухомлинський писав про те, що за допомогою безпосередньої діяльності дітей у природі він виховував у них кращі відчуття, взмінював жорстокість на гуманність, створював красу відносин. Звідси випливає завдання – пізнаючи природу, учити дітей осмислювати її значення не тільки в плані матеріальної цінності, але і духовної; на цій основі прищепити дітям відчуття любові і дбайливого ставлення  до природного середовища як джерела насолоди, виховувати у дітей глибокі естетико-патріотичні відчуття на місцевому краєзнавчому матеріалі, розкриваючи його неповторність і привабливість, формуючи потребу в захисті і поліпшенні навколишньої природи. Формування екологічних знань учнів – це органічна невід’ємна частина всього навчально-виховного процесу в школі.

Методологічна основа оволодіння сучасними екологічними знаннями – єдність в системі людина–суспільство–природа. Вивчення предметів природничо-наукового циклу дозволяє озброїти школярів знаннями про різні рівні організації природи, про цілісність і взаємозв’язок природних процесів. На цій основі розкривається використання природи, а також діяльність людини як новий чинник біосферних процесів не тільки локального, але і глобального масштабу.

Шкільна екологічна освіта здійснюється за двома напрямками: викладання курсу «Основи екологічних знань» та екологізація навчальних дисциплін. 1993 року Міністерством освіти України до базового навчального плану школи додано варіативний курс «Основи екології». Було підготовлено програму і підручник «Основи екологічних знань» (автори — Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй). Крім того, для шкіл з поглибленим вивченням екології видань підручники «Екологія» (автори — С.І. Дерій, В.О. Ілюха), «Екологія людини» (автори — О.М. Микитюк, О.3. Злотін, В.М. Бровдій), проте в переважній більшості шкіл курс «Основи екології» не викладається. Там же, де цей курс є, його викладають ентузіасти або ж вчителі-предметники: біологи, географи, історики, правознавці.

Найпоширенішою формою “екологізації” шкільної освіти є насичення предметів природничо-географічного циклу, зокрема біології, географії, хімії та ін., екологоосвітнім матеріалом. Такий підхід не виправдовує себе в системі формування екологічних знань. Як правило, вчитель-предметник повинен додатково відображати в темах базових курсів екологічну проблематику. Тому не всі педагоги приділяють належну увагу екологічним питанням. Мотивують вони це тим, що екологічні знання учні набудуть під час вивчення інших предметів. Це замкнуте коло, як правило, призводить до того, що матеріал з екології у жодному зі шкільних предметів не висвітлюється в достатньому обсязі.

Базовими навчальними планами вищих педагогічних закладів освіти передбачено обов’язкове вивчення курсу «Основи екології» обсягом 54 год., на всіх факультетах. Він носить теоретичний характер і знайомить студентів із основними законами і принципами взаємодії і взаємовідношень живих організмів між собою та навколишнім середовищем. Особлива увага приділяється наслідкам антропогенного впливу на різні рівні організації живого: видовий, популяційний, біоценотичний, екосистемний і біосферу в цілому. Без сумніву, такий підхід не дає можливості сформувати глибокі екологічні знання, особливо у студентів спеціальностей «Дошкільне виховання» і «Початкове навчання».

Програма підготовки вчителів-екологів передбачає вивчення циклів гуманітарної і соціально-економічної, природничо-наукової, професійно-орієнтованої та професійно-науково-предметної підготовки та вивчення спеціальних дисциплін, що дозволяє сформувати екологічний світогляд і забезпечити базовий рівень знань. Майбутні вчителі мають не тільки знати особливості будови і функціонування рослинних і тваринних організмів, закономірності їхнього поширення на Землі, але й усвідомлювати пристосувальний характер цих ознак до умов довкілля. У програмах мають знайти також відображення питання впливу антропічних змін навколишнього середовища на життєдіяльність рослин і тварин, заходи, спрямовані на забезпечення оптимальних умов для їхнього існування в природі.

Робота з підготовки вчителя-еколога спрямовується на те, щоб набуті екологічні і природоохоронні знання переростали в переконання і ставали невід’ємною частиною його світогляду та майбутньої професійної діяльності. Для досягнення цієї мети викладачі перебудовують навчальний процес від передачі знань до розгляду проблеми і розробки можливих шляхів її розв’язання.

Методичний аспект проблеми підготовки екологічно грамотного вчителя висвітлюється на засадах міждисциплінарних зв’язків, що дає змогу всебічно аналізувати будь-яке негативне явище у навколишньому середовищі, що виникло під впливом антропічної діяльності, глибше осмислювати теорію взаємозв’язків суспільства і природи та будувати практичну діяльність на науковій основі гармонізації таких взаємозв’язків. Це забезпечить цілісне уявлення навколишнє середовище, озброїть майбутніх вчителів ефективними методами безпечного впливу на нього.

Екологічна освіта і виховання повинні орієнтуватись на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на оцінюванні людини як частини природи. Екологічні знання, доповненні ціннісними орієнтаціями, повинні стати основою екологічної культури й екологічного мислення. Вони мають сприяти усвідомленню цінностей, допомагати вирішенню комплексних екологічних питань, що стоять перед людством, забезпечити комфортність його проживання у майбутнього, зберегти та примножити унікальну різноманітність всієї біоти і, зокрема, рослинного та тваринного світу.

Отже, аналіз сучасного стану екологічної освіти свідчить про недостатню реалізацію її структури і змісту, незважаючи на прийняття відповідних нормативних документів. Крім того, необхідно забезпечити екологічну підготовку педагогічних кадрів із метою формування активної громадської позиції у майбутніх вчителів щодо розв’язання проблем захисту навколишнього середовища і сталого розвитку.





Внимание, только СЕГОДНЯ!